Управління своїми емоціями — це дуже цінна навичка, яку необхідно опанувати тим пацієнтам, що перенесли інфаркт міокарда. Формування здорового способу життя, що унеможливлює хронічний стрес і перманентну тривожність, дуже важке для українських громадян в об’єктивній ситуації, яку вже 2,5 роки посилює війна в Україні. Особливо напружено почуваються інваліди та люди, що досягли поважних років. Депресія, яка дуже часто діагностується у літніх українців, надзвичайно ускладнює відновлення після інфаркту та профілактику широкого спектру серцево-судинних захворювань. Насамперед до них відносяться ішемічна хвороба серця, серцева недостатність, артеріальна гіпертензія, гіпотонія, гіпертонія та інші патології, що пов’язані з жалюгідним станом серцевого апарату та судин. Щоб виключити рецидив, необхідний вдумливий підхід фахівців (невролог, невропатолог, реабілітолог, мануальний терапевт, масажист, сімейний лікар, ерготерапевт) та персонально спланований комплекс оздоровчих заходів. Не викликає сумнівів той факт, що правильна реабілітація, догляд за літніми після інфаркту нівелює стресогенні фактори та зміцнює мотивацію оздоровлення. Саме такий підхід практикує приватний будинок престарілих «United Center» (Київ, Одеса, Кривий Ріг, Черкаси). Психологічний аспект відновлення після такого сильного потрясіння, яким, безумовно, є інфаркт міокарда, відіграє важливу роль протягом усього лікування, яке проходить згідно зі стандартними періодами, що в середньому так чи інакше застосовують лікарі.
Реабілітація після інфаркту: на які етапи поділяється процес?
Відновлення після інфаркту проходить через кілька етапів, кожен з яких включає певні заходи, що цілеспрямовані на реновацію здоров’я пацієнта, на запобігання ускладненням та покращення якості життя пацієнта.
Основні етапи реабілітації після інфаркту міокарда:
Гострий етап (перші кілька днів):
- Локація: стаціонар чи відділення інтенсивної терапії.
- Мета: стабілізація стану пацієнта та запобігання подальшому пошкодженню серцевого м’яза.
Заходи:
- Невідкладна медична допомога, спрямована на відновлення кровотоку через коронарні артерії (наприклад, за допомогою тромболітичної терапії, ангіопластики або встановлення стенту).
- Моніторинг життєво важливих показників, включаючи артеріальний тиск, частоту серцевих скорочень та рівень кисню у крові.
- Призначення медикаментів для стабілізації стану, таких як антикоагулянти, бета-блокатори, інгібітори АПФ та статини.
- Постільний режим та обмеження фізичної активності для зниження навантаження на серце.
Ранній відновлювальний етап (перші тижні після інфаркту):
- Локація: стаціонар чи реабілітаційне відділення.
- Мета: початок активного відновлення та запобігання ускладненням, таким як повторний інфаркт або серцева недостатність.
Заходи:
- Поступове збільшення фізичної активності під контролем лікарів. Програми ЛФК (лікувальна фізкультура) включають легкі вправи, такі як ходьба або вправи в положенні сидячи.
- Медичний контроль та коригування медикаментозної терапії в залежності від реакції організму.
- Навчання пацієнта та його сім’ї принципам здорового способу життя, включаючи дієту, контроль стресу та відмову від шкідливих звичок.
- Психологічна підтримка для допомоги в адаптації до життя після інфаркту, зниження тривожності та депресії.
Пізній відновлювальний етап (3-6 місяців):
- Локація: домашні умови, амбулаторне лікування або спеціалізовані реабілітаційні центри (пансіонат для літніх людей, багатопрофільна клініка, будинок для людей похилого віку, геріатричний санаторій).
- Мета: відновлення фізичної форми, повернення до повсякденної активності та профілактика рецидиву.
Заходи:
- Розробка та реалізація індивідуального плану фізичної активності, що включає помірні аеробні вправи, такі як ходьба, плавання чи їзда велосипедом.
- Поступове повернення до роботи та інших аспектів повсякденного життя.
- Контролює фактори ризику, такі як високий артеріальний тиск, високий рівень холестерину, діабет та надмірна вага.
- Продовження медикаментозної терапії для підтримки здоров’я серця та запобігання повторним серцевим подіям.
- Психологічна реабілітація та підтримка для роботи з емоційними наслідками інфаркту.
Підтримуючий етап (6 місяців і далі):
- Локація: домашні умови, регулярні візити до лікаря.
- Мета: підтримання досягнутого рівня здоров’я та профілактика можливих ускладнень у майбутньому.
Заходи:
- Постійне дотримання здорового способу життя, включаючи регулярні фізичні вправи, збалансоване харчування та відмову від шкідливих звичок.
- Регулярний медичний контроль, включаючи візити до кардіолога, аналізи крові, моніторинг артеріального тиску та рівня холестерину.
- Участь у програмах вторинної профілактики, вкладених у зменшення ризику повторного інфаркту.
- Психосоціальна підтримка, включаючи роботу з психологом чи участь у групах підтримки.
Довгострокова реабілітація та вторинна профілактика:
- Мета: мінімізація ризику повторного інфаркту та покращення якості життя.
Заходи:
- Постійне дотримання рекомендацій лікаря, включаючи продовження медикаментозної терапії.
- Регулярні фізичні навантаження адаптовані до стану здоров’я пацієнта.
- Підтримка нормального психоемоційного стану, продовження роботи з психологом чи психотерапевтом за потреби.
- Постійне навчання та інформування пацієнта та його сім’ї про способи профілактики серцево-судинних захворювань.
Висновок
Наведені вище етапи відновлення після інфаркту спрямовані на поступове повернення до активного життя та мінімізацію ризику повторних серцевих подій. Важливу роль відіграє дотримання рекомендацій фахівців, адаптація до нового способу життя та регулярне медичне спостереження.